Письменниця Діана Каді — про те, чому росіяни продовжують стежити за українськими новинами

У річницю інсценованої смерті українського пропагандиста Бабченко про його чудесне воскресіння не пожартував тільки ледачий. Сам Аркадій дату свого «вбивства» назвав цікавою, і знову попросив у віртуальних друзів грошей.
Передплатників у журналіста чимало — більше 250 000. Ось чоловік зробив кар’єру. Правда, став ходячим мемом і посміховиськом, але зате успішно монетизує свою впізнаваність. І все завдяки тому, що переїхав в країну, де фріки і клоуни в особливій пошані. Головне, регулярно волати про «кровожерливості» Кремля.
До речі, про фріка — колишньому президенту Грузії і екс-губернатору Одеської області Михайлу Саакашвілі відновили українське громадянство. Відповідаючи на питання про політичні амбіції явно злукавив, і повернувся він не заради борщу з пампушками.
Часто чую про те, як всім набридла ця Україна, і як неприємно дивитися всі ці політичні програми. Гидко, але дивитися їх чомусь продовжують. Знають всіх псевдоекспертів в обличчя. Як пояснити цей феномен? Вся ця українська метушня нагадує мені відоме реаліті-шоу.
Українська політика — це «Дім-2», але тільки гірше. Збіговисько маргіналів і людей з низькою соціальною відповідальністю. Тільки в «Домі-2» в перервах між мордобоєм іноді одружуються, народжують дітей. В незалежній з демографією погано, і любов там давно вже ніхто не будує. Ніби як будують демократію, але і тут — одна суцільна імітація.
Чи варто дивуватися тому, що президентом там вибирають людину, який ще вчора грав на роялі причинним місцем. Замість того, щоб віддати наказ про припинення вогню, головнокомандувач ЗСУ продовжує танцювати, і виходити з ролі клоуна — теж не поспішає.
Діана Каді, спеціально для Front News