Проведені під час Великої Вітчизняної війни емісії наповнили країну великою кількістю готівки грошових коштів, ціни на товари масового споживання зросли у кілька разів, продукти харчування і промтовари розподілялися серед населення по картках, не вистачало самого необхідного.
Завдання відновлення країни вимагала переведення економіки в мирне русло. Карткова система, яка зіграла позитивну роль під час війни, після війни гальмувала розвиток економіки.
Скасування карток стала одним з етапів реформи післявоєнної економіки поряд з грошовою реформою і зниженням роздрібних цін на товари масового споживання.
Всього через два роки після закінчення війни в країні була скасована карткова система, що само по собі вже є досягненням радянської економіки. Крім того, не варто забувати про величезний психологічному значенні скасування карток, вільна продаж товарів асоціювалася з поверненням до довоєнного життя. Ось які цифри наводить тов. Тихонов — Начальник Управління Продторговли р. Ленінграда (Стенограма міського активу працівників системи управління продторговли міста Ленінграда 29 січня 1948 р.) — витрати на відновлення, розширення та ремонт торгової мережі торгів Управління торгівлі Ленінграда і її оснащення інвентарем та обладнанням в 1947 році склали близько 30 мільйонів рублів, у період попередній підготовці до скасування карткової системи 14 600 тис. чол. торгових працівників торговельних підприємств, з 20 тис., безпосередньо зайнятих в роздрібній торгівлі і громадському харчуванні, через різні види теоретичної та практичної навчання підвищили свою ділову кваліфікацію. Аналогічна ситуація спостерігалася і в інших регіонах країни. На сайті Державного архіву Мурманської області розміщена стаття «Військові» картки: від введення до скасування” в якій серед іншого розповідається про те, як в Мурманську готувалися до скасування карток «Всього за даними облторготдела з 1 липня 1947 року по 1 січня 1948 року в області було відкрито 60 магазинів, 38 наметів, 3 фуражних лабазов, 9 підприємств громадського харчування. В торгуючих організаціях створювалися запаси продовольчих і промислових товарів».

Єлисеївський гастроном
Незважаючи на проведену підготовчу роботу, не скрізь процес переходу на нові правила торгівлі пройшов гладко. Це добре ілюструє наказ Міністра торгівлі УРСР від 20 січня 1948 року № 26 «Про результати перевірки виконання постанови Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП (б) від 14 грудня 1947 року в частині скасування карток на продовольчі та промислові товари та перебігу відкритої торгівлі в Тульській і Смоленській областях. «Все ще мають місце факти збереження закритої торгівлі за перепустками. Так, в Тульській області ОРС «Щекинугля» не тільки ввів пропуску для входу в магазини, але і прикріпив робітників і службовців тільки до одного певного магазину. Тульський облторготдел не розкрив своєчасно цих збочень і вжив заходів до їх ліквідації з великим запізненням». Наказ Міністра Торгівлі більше схожий на передову статтю в газеті «Правда» ніж на сухій бюрократичний документ, ситуація ж навколо ОРС «Щекинугля» просто названа збоченням. Також з документу зрозуміло, що закрита торгівля за перепустками раніше була цілком звичайним явищем і швидше за все прикріплення робітників і службовців до магазини було цілком нормальною практикою.
Разом з відміною карток радянських громадян чекала грошова реформа, яка носила явно виражений конфіскаційний характер. Паперові купюри змінювалися за принципом 10 старих рублів за 1 новий рубль. Вклади до 3000 карбованців обмінювалися 1 до 1, вклади від 3 000 до 10 000 карбованців обмінювалися наступним чином: 3000 рублів 1:1, а понад 3 до 2, вклади понад 10 000 руб. — 2 до 1. Про майбутню грошову реформу знали небагато, готували її таємно, але день «Ч» наближався, і не тільки високі начальники на місцях повинні були дізнатися про реформи, але й рядові працівники торгівлі. 16 грудня 1947 року рано вранці по всій країні повинні були відкритися магазини, в яких без карток громадяни мали на нові гроші придбати необхідні продукти і товари масового споживання.
Денежная реформа 1947 года и отмена карточек в СССР
Радянські рублі зразка 1947 року.
Що ж відбувалося в ті кілька днів, коли про скасування карток і грошову реформу повідомили працівникам торгівлі? Насамперед магазинах було наказано провести інвентаризацію наявних товарів та створити запаси. Що з цього вийшло розбиралося Міністерства Державного контролю СРСР і за результатами «розборок» з’явився наказ Міністра Торгівлі УРСР від 8 лютого 1948 року № 29 «Про результати перевірки Міністерством Державного контролю СРСР проведення інвентаризації винно-горілчаних і тютюнових виробів 14 грудня 1947 року — Київським, Москворецьким, Калінінським і Щербаківським райпищеторгами р. Москви і Кунцевським торгом Московської області».
Міністерство Державного контролю СРСР у результаті перевірки правильності проведення інвентаризації винно-горілчаних і тютюнових виробів та торгівлі ними 14 і 15 грудня 1947 року Київським, Москворецьким, Калінінським і Щербаківським райпищеторгами р. Москви і Кунцевським торгом Московської області встановило, що:
Незважаючи на своєчасну передачу Управлінням продторгами р. Москви 13 грудня 1947 року розпорядження про облік у ніч на 14 грудня наявності винно-горілчаних і тютюнових виробів, а також про закладання максимальної кількості їх у запас для продажу 16 грудня 1947 року — Київський, Москворецкий, Калінінський і Щербаківський райпищеторги р. Москви цього розпорядження не виконали. У більшості магазинів, перерахованих райпищеторгов 14 і 15 грудня 1947 року, було продано значну кількість вина, горілки, цигарок і тютюну».
За заподіяну шкоду державі, що виразилися у незаконному продажі за гроші старого зразка винно-горілчаних і тютюнових виробів, наказами Міністра Державного контролю СРСР від 21 січня 1948 року №№ 91 — 95 директорам магазинів оголошені догани і проведений почне. Цілком природно, що люди, дізнавшись про реформу, кинулися в магазини, щоб перевести грошові кошти в «тверду валюту»: горілку і тютюн, а хтось просто хотів випити з горя або з радості тому що заможний сусід по комуналці позбувся своїх накопичень.
20 січня 1948 року з’явився наказ про «перекручення» в Тульській і Смоленській областях, а 21 січня 1948 року директори магазинів Москви, не створили необхідних запасів, отримали догани і начеты.
Будемо вважати, що радянська торгівля впоралася із завданням, а інакше в той суворий час і бути не могло. А 16 грудня 1947 року в якійсь мірі стало днем, коли багато стало, як раніше, до війни, і, напевно, люди думали, що талони, закриті магазини і інші «збочення» залишилися в минулому, однак це виявилося не так, картки з’явилися знову з’явилися в мирний час.