«Дуже цікава тема: околиці колишнього римського світу — від Ірландії до Волги. Начебто і хроністи працювали, дипломати курсували, а знаходилося місце драконам, воїнам, магії з добавкою побутових подробиць».
Костянтин Вікторович Самарін, samarin1969
Нова зустріч з Хорватією
Так вже вийшло, що наша остання зустріч з Хорватією закінчилася на Загребі, її столиці, де ми могли спостерігати розлучення варти кроатов і подивилися багато інші пам’ятки старовини. Але багато читачів «ВО» попросили мене дещо розширити хронологічні рамки відвідування тих чи інших регіонів, щоб як можна більше про них дізнатися в історичному плані. Хоча і не тільки в історичному. Літо вже стукає у двері, багато зараз вирішують, куди поїхати, де відпочити і на що подивитися, і треба прямо сказати, що одне з таких місць, де історія і відпочинок йдуть рука об руку — це Хорватія. Ні, звичайно, можна з’їздити куди-небудь в Гагри або Піцунду і поповнити госдюбжет купівлею ліків від шлунково-кишкових інфекцій (у минулому році їх купили тут на 2 млрд. рублів!), можна в Крим (чому ні?), але можна вибрати «море» і подалі. І от як раз один з таких морів, прямо-таки створених для самого комфортного відпочинку, якраз і омиває береги Хорватії.

Місто Пула в Хорватії – і у нього єдина зі збережених арен, з чотирма вежами, в якій присутні всі три римських архітектурних ордери. За своїми розмірами він посідає шосте місце в світі серед подібних споруд, хоча Пулу і тоді була аж ніяк не центром римської культури і перебувала далеко від Риму. У часи правління Клавдія цей амфітеатр був перебудований на мурований. У 79 році арену розширили для того, щоб влаштовувати гладіаторські бої.
Про що думається, коли дивишся на море?
Треба сказати, що й у нас на півдні є такі місця, де варто лише вийти до берега моря, як навколо тебе немов оживає історія. Для мене одним з таких місць є Високий берег в Анапі. Стоїш на ньому, дивишся вдаль, а й прямо-таки бачиш чернобокие кораблі стародавніх греків, що пливуть в гавань Горгиппи… От в інших місцях чомусь такого відчуття не виникає. Тільки тут. Може бути генетична пам’ять? Хоча вчені кажуть, що набута культура не успадковується…
А ось друге місце виявилося для мене, як це не дивно, в Хорватії, а конкретно в містечку Нижнице – невеликому рибальському селі, а тепер курортному комплексі на витягнутому з півночі на південь острові Крк. Так, ось так – Крк і все тут. Тому, що в хорватському слов’янською мовою в багатьох словах відсутні голосні. І гроші у хорватів теж дуже давні назви – куни, названі в честь тих самих шкурки куниці, якими розплачувалися наші спільні предки ще до того, як деякі з слов’ян завели собі звичай рубати срібло на шматочки і ними розплачуватися. У хорватів ж, що ні монета, то або яке-небудь рослина, то тунець, а то ведмідь! Зате на купюрах з одного боку портрет державного діяча, а от з іншого – обов’язково який-небудь древній архітектурних пам’ятник. Сучасного на них нічого немає. Цікаво, чи не правда?
Місце, звідки почалася Європа?
Втім, почати треба, звичайно, не з цього. А з того, що Хорватія цілком можливо, є одним з тих місць, звідки в Європі і з’явилися європейці. У всякому випадку абсолютно точно відомо, що саме звідси гаплогруппа I2 17000 років тому почала своє поширення і розвинулася відразу в шести основних субкладах: I2a1a, I2a2, ну і так далі. Так ось цей останній отримав дуже широке поширення на Балканах, Карпатах, але найчастіше зустрічається серед хорватів, сербів і боснійців, а також у Молдавії та Румунії. Зустрічається він і на південно-заході Росії. То є люди, які принесли його з собою, відносяться до доарийскому населенню Європи!
Хорватия: история в камне история
Ось так стародавні іллірійці гаплогрупи I2 поширювалися по Європі.
Про племена, о звичаї…
Потім у цих благодатних місцях мешкали багато племена, і не дивно. Особливо якщо подивитися на приморську частину Хорватії. Якщо берегова частина Апеннінського півострова практично не порізана, то вздовж протилежного берега Адріатичного моря тягнуться суцільні острова. Причому найбільше їх 1185, а заселено всього 67. Зрозуміло, що багато острова дуже малі і безплідні, але є і два досить великих острови — це як раз Крк і Црес.
В той далекий від нас час наявність стількох островів було для місцевих людей благом. Там можна було жити не побоюючись завойовників, бо для того, щоб перебратися через море, потрібно було мати кораблі, а кочівники, які приходили з глибин континенту, їх, зрозуміло, не мали.
Хорватия: история в камне история
Римська імперія і провінція Іллірія
До того ж тутешні землі були родючі, хоча і каменисты і давали досить оливкової олії та вина, хоча місцеве населення не так щоб і намагався їх обробляти, а куди більше промышляло грабунком, про що писав, наприклад, історик Страбон (кн. VII). Страбон також повідомляє, що в Іллірії, а ця земля тоді називалася саме так, жили яподы (і вони ходили татуированными)), а також либурны на південь від яподов, а крім них далматы і автариаты, причому долматы, що жили навколо міста Далмион, домінували серед інших. По їх назві, до речі, цей район стали також називати Далмацією.
Хорватия: история в камне история
Одна драхма міста Аполлонії Іллірійської. Срібло 229-100 рр. до н. е.
Грецькі колоністи дісталися до Іллірії вже 627 році до н. е.., коли колоністи з Коринфа і Керкіри побудували тут місто Эпидамн (пізніше Діррахій, суч. Дуррес), а в 588 році до н. е. ще і місто Аполлонію. Втім, на «дикості» племен, що жили в глибині країни, це не дуже позначилося. Іллірійці воювали з батьком Філіпом Македонським (невдало), а потім ще більш невдало вплуталися у війну з Римом. Причому з Римом у іллірійців було теж три війни, які так і називалися «Илллирийскими». Ось тільки масштаб у них від більш відомих нам Пунічних воєн все ж таки відрізнявся. Закінчилися вони для іллірійців поразкою, ну а Іллірія спочатку була приєднана до Македонії, а пізніше стала самостійною римською провінцією, утвореної або у II столітті до н. е.., або вже при Цезарі, в середині I століття до н.е.
Хорватия: история в камне история
Драхма іллірійської міста Диррахия, кінець III ст. до н. е.
Хорватия: история в камне история
Палац імператора Діоклетіана в Спліті. Реконструкція.
Як це бувало дуже часто, приєднаним племенам захотілося свободи, і вони в 6-9 рр. н. е. підняли «велике паннонское повстання», природно пригнічений римлянами. Після цього Іллірію розділили на дві провінції: Паннонію і Далмацію. Район виявився стратегічно важливим для Риму. Тому вже при імператорі Траяні тут базувалося до третини всієї римської армії, так що вся провінція перетворилася на великий військовий табір. Ну, а вже з Септимія Півночі, який був проголошений імператором в Саварии або Карнунте, Іллірія стала грати чи не ключову роль в історії Римської імперії. Саме спираючись на військові сили в Іллірії, імператору Диоклетиану довелося відбивати на нижньому Дунаї нападу таких племен, як язиги, коропи, бастарны і ютунги, і, до речі, це йому вдалося. Сам він, до речі, теж був з «цих місць», бо народився в Чорногорії в околицях міста Скодры в містечку Диоклетии, так що це не може не лестити сьогоднішнім громадян цього міста, так як в історії Риму Діоклетіан зіграв дуже помітну роль. До речі, рідних місць, ставши імператором, він не забув, побудував у Спліті (Хорватія) прекрасний палац, де він, утікаючи від справ, прожив решту свого життя займаючись садівництвом.
Хорватия: история в камне история
Всередині того, що залишилося від палацу і оголошено музеєм зі статусом ЮНЕСКО
Хорватия: история в камне история
А це вулиця в Спліті, де праворуч ви бачите залишки палацу Діоклетіана, перетворені… у житлові будівлі. Там живуть, і непогано, зі всіма сучасними зручностями, багато жителів міста Спліта.
Воїни Іллірії
До речі, всі ці події прямо свідчить про те, що… іллірійці були хорошими воїнами, впоратися з якими навіть римлян виявилася не так-то просто. Так що про військовій справі іллірійців теж слід розповісти, тим більше, що вмілими і відважними воїнами їх характеризують і античні джерела. Так, їм належить винахід сіка – вигнутого меча, з одностороннім заточуванням, трохи схожий на грецьку махайру. Клинок сікі зазвичай досягав довжини в 40-45 див. Ця було популярне на всьому Балканському півострові зброю, використовуване навіть римлянами.
Хорватия: история в камне история
Іллірійська піхотинець. Рис. Девіда Бокъюлета
Хорватия: история в камне история
Сіка. (Кельтсько-римський музей, Баварія)
Оскільки в звичаї іллірійці було ховати своїх воїнів зі зброєю, було зроблено чимало археологічних знахідок, на підставі яких ми можемо скласти собі враження про озброєнні цього народу. Іллірійці почали користуватися щитами ще в бронзовому столітті.
Хорватия: история в камне история
Воїн гальштатської культури зі щитом. Бронзова пряжка для ременя з Васа. Словенія, близько 400 р. до н. е.
Щити були двох видів: круглі іллірійські щити і овальні або прямокутні щити, характерні для північної Іллірії і схожі на римські скутумы. Круглі щити були з дерева і всідалися бляхами. Обладунки належали лише знаті. Ті ж бронзові кіраси були відомі. Наприклад, три такі кіраси знайшли на території сучасної Словенії. Але це і все. Куди ширше були поширені бронзові диски на ременях приблизно десяти сантиметрів в діаметрі. Поножі іллірійці використовували з VII століття до н. е.., але знаходять лише в могилах вождів.
Хорватия: история в камне история
Бронзовий шолом іллірійської типу із зображенням львова. VI—V століття до н. е .. (Музей в Арголіді, Греція)
Бронзові шоломи знову ж таки найбільше поширені на півночі, тобто там, звідки на Іллірію нападали кельти. Ранні шоломи мали конічну форму, іноді з гребенем. Оригінальними були шоломи племені яподов, що жили в долині Ліка (Хорватія). Ці шоломи вже тоді мали бармицу і нащічники.
Хорватия: история в камне история
Шолом типу Негау, V ст. до н. е. (Музей Санта-Джулія, Брешіа, Італія)
Використовувалися шоломи Негау, отримали в Європі дуже широкого поширення із-за кельтського впливу, і бронзові шоломи іллірійської типу (з VII століття до н. е.) з наглухо приробленими до них нащечниками і двома поздовжніми ребрами жорсткості. Причому, ці шоломи були відомі не тільки на території самої Іллірії, але і в сусідніх з нею областях, а також використовувалися в самій Греції.
Хорватия: история в камне история
Шолом типу Негау (Музей Піт Ріверс, Оксфорд, Англія)
Хорватия: история в камне история
А ось ще один Негау (вигляд зліва), VI ст. до н. е., демонструє перехід від шолома Негау «підтипу Монтенегро» (Монтенегро – так у Європі називають Чорногорію) до шолома Негау «підтипу Белмонте». Головна відмінність – наявність опуклих «босів» — умбонов. (Музей Бьюрелла, Поллок Парк, Глазго)
Хорватия: история в камне история
Типовий шолом іллірійської типу. (Метрополітен-музей, Нью-Йорк)
Хорватия: история в камне история
Греко-іллірійська шолом з Будви, IV ст. до н. е. Чорногорія. (Історичний музей Чорногорії Цетіньє)
Іллірійці використовували і досить довгі списи для метання, називалися сибинами, короткі списи, що застосовувалися в ближньому бою, бойові сокири (які могли метати в ціль на манер томагавка), і, природно, луки зі стрілами, дуже зручні в якості партизанського зброї в гірничо-лісистій місцевості цього регіону. Цікаво, що іллірійці Римської Далмації використовували отруєні стріли, що називалися «ninum». Римляни були страшенно здивовані подібним варварством, оскільки самі отруєних стріл не знали і не застосовували, та й сам цибуля не дуже-то шанували. Втім, ну що можна було взяти з тих диких людей, що не знали ні римського права, ні латинської мови?
Хорватия: история в камне история
Іллірійська піший воїн – представник племінної знаті, в типовому іллірійському шоломі з товстим гребенем з кінського волосу, кірасі і поножах, близько 100 р. до н. е. Рис. Девіда Бокъюлета.
Хорватия: история в камне история
Зброя іллірійців епохи бронзи. (Археологічний музей, Загреб)
Маневрена либурна – герой битви при мисі Акциуме!
Тим не менш, Рим тому і став великим, що римляни аж ніяк не гребували вчитися у кого б то ні було, і переймали навіть у самих диких народів все те, що вважали корисним для себе. Ось і у иллирийцей, точніше у племені либурнов, які промишляли піратством і влаштували в Адріатиці справжню піратську талассоркратию, вони перейняли тип судна, який так по імені цих піратів і назвали – либурна!
Хорватия: история в камне история
Колона Траяна. Тут на одному з барельєфів ви бачите суду, імовірно вважаються либурнами.
В часи Римської республіки либурна являла собою корабель з двома рядами весел, перевершував триремы і биремы греків, як в легкості, так і в маневреності та швидкості ходу. Конструкцію либурны римляни запозичили, а самі кораблі цього типу зіграли дуже важливу роль у битві при Акциуме (31 рік до н. е..). Саме висока маневреність дозволила римським либурнам перемогти більш важкі квадриремы і квинквиремы Антонія і Клеопатри. Вважається, що типова либурна мала довжину 33 метри, шириною 5 метрів, і осідання менше метра — 91 див. Гребці розташовувались двома рядами так, що на кожному борту було 18 весел. Кораблі цього типу відрізнялися швидкохідністю і могли розвивати до 14 вузлів (25,93 км/год) під вітрилами і більше 7 вузлів (12,96 км/год), рухаючись на веслах. Либурны в Римі часто використовувалися в якості посильних і транспортних суден.
Бойові либурны мали таран і прикриття по бортах для захисту від стріл. Використовували їх в якості патрульних суден поза римських територіальних вод і для боротьби з далматинскими піратами. Причому їх комплектували командами з представників місцевих племен – тих же далматія, либурнов і паннонцев, які добре знали місцеві води і звички своїх родичів!
Відомі два таких типи іллірійських бойових суден, як лембус і пристис. І вони теж використовувалися римлянами, гордими. Але вони не були так популярні, як либурна!
Хорватия: история в камне история
Римська либурна. Модель фірми Bum model, з фігурками Hat, Orion, Atlantic та Esci Miniatures
Продовження слідує…
Автор:В’ячеслав Шпаковський