У Косово заарештували десятки сербів і громадянина Росії Михайла Краснощекова. Сербія привела армію у повну бойову готовність і перекидає війська до кордону Косова. На вимогу російського МЗС косовари звільнили Краснощекова. Буде Вучич звільняти своїх громадян і як поводитися Росії?
Автор:
Гасанов Камран
Завершення війни в Югославії і де-факто відділення невизнаного Косова від Сербії не завершили протистояння на Балканах. У Сербії збереглося три албанських анклаву — Медведжа, Прешево і Буяновац. На території Косово існує два великих регіону з компактним проживанням сербів: Косовська-Мітровіца на північної кордоні з Сербією і більш дрібний регіон Штрпце на південному кордоні з Македонією.
Косово недостатньо того, щоб Сербія визнала її незалежність. Приштина прагне поглинути населені сербами два анклави, а в ідеалі — приєднати ще й три албано-мусульманських регіону, контрольовані Белградом. Сьогоднішні дії косовської поліції спрямовані на вирішення першої задачі.
Витіснення сербів з Косово
Вранці 28 травня косівський спецназ почав масштабну операцію на півночі регіону Косовська-Мітровіца і в муніципалітеті Зубін-Потік. В результаті рейду було затримано близько 23 людей — сербські поліцейські і мирні жителі. Серед них були боснійці і громадянин Росії Михайло Краснощеков, що працює в місії ООН.
Арешти викликали зіткнення сербів з албанським спецназом. Серби спорудили близько чотирьох барикад для того, щоб перепинити шлях машинам косовського спецназу. За повідомленням сербського телеканалу РТС, косовська поліція прорвала кілька барикад, застосувала сльозогінний газ і протестувальників закидала шоковими бомбами. В хід пускали і вогнепальну зброю.
Під час зіткнень в Зубін-Потік постраждали і були поранені кілька людей, включаючи Краснощекова. Зараз вони знаходяться в лікарні.
Влада Косово спецоперацію називають боротьбою зі злочинністю. Прем’єр-міністр самопроголошеної республіки Рамуш Харадінай заявив, що заходи спрямовані на боротьбу з контрабандою, ОЗУ і корумпованими співробітниками поліції та митниці.
Косовский кризис: Вучич – не Асад, Сербия – не Сирия геополитика
Прем’єр-міністр самопроголошеної республіки Косово Рамуш Харадінай..
У Белграді казкам про гарантії безпеки не вірять, а в подіях вбачають спробу залякати і видавити сербське населення з північних регіонів Косово. Президент Сербії Олександр Вучич привів війська у повну бойову готовність і перекидає частини до кордону Косова. Директор канцелярії по Косово в кабінеті Вучича Марко Джурич заявив, що якщо Приштина не припинить операції, то Белград «відреагує вже протягом дня».
Захарова налякала Тачі
На Смоленській площі інцидент теж назвали «провокацією», націленої на залякування і видавлювання сербського населення з північних районів Косово. Посол Росії в Сербії Олександр Чепурін зажадав негайно звільнити Краснощекова. У Москві відзначають, що косовський спецназ порушив домовленості між Белградом і Пріштіною про те, що косовські силовики не будуть вторгатися в сербські анклави. Прес-секретар МЗС Марія Захарова вважає кризу наслідком багаторічного потурання їм з боку ЄС і США».
До словами Захарової в Белграді поставилися серйозно. Президент Косово Хашим Тачі кинувся пояснювати причину арешту Краснощекова.
Акція зроблена на великій території Косово. Затримані посадові особи і громадяни різних національностей. Також був затриманий один росіянин, який спробував перешкодити поліції в цій акції,
— заявив Тачі, передає «РИА Новости».
Щоб не дратувати зайвий раз Кремль, навіть такий, який не визнає Косово, Тачі наказав звільнити Краснощекова. А ось ультиматуми Вучича, схоже, не сильно хвилюють Приштину. Сербів випускати ніхто не збирається.
Піде Вучич на військові дії?
Загрози Вучича закономірні. Сербський президент прагне захистити права своїх громадян на території, незаконно відділилася від Сербії в 2008 році. Але чи піде Вучич на військові дії? По той бік кордону йому протистоятимуть не тільки новостворені сили армії Косово, але і НАТО, який вже застеріг Белград від введення військ в Косовська-Мітровіцу.
Косовский кризис: Вучич – не Асад, Сербия – не Сирия геополитика
Сербський президент прагне захистити права своїх громадян на території, незаконно відділилася від Сербії в 2008 році. Але чи піде Вучич на військові дії?.
Голова товариства українсько-сербсько-чорногорської дружби «Слов’янський міст» Любомир Радинович зазначає, що, незважаючи на те, що чаша терпіння Белграда скоро переповниться, військові дії Сербії стримують геополітичні реалії.
Реалії такі, що Сербія не управляє територією Косово і не має там силових структур. Тому будь-яка спроба зробити що-то фактично могла б призвести до миттєвої війні. Війни все-таки потрібно намагатися уникнути до останнього,
— розповів Радинович в інтерв’ю Цесарограда.
США і країни НАТО, користуючись обмеженнями Белграда, заохочують безкарні дії влади косова, зазначає експерт.
Сербський президент прагне встановити мир з Косово, щоб полегшити свій шлях у Європейський союз. Без визнання Приштини в Брюсселі не готові пускати Белград до лав ЄС. Після вступу Чорногорії в НАТО Сербія втратила вільного виходу до моря. Коли в альянс візьмуть Македонію, Белград буде повністю оточений натовськими країнами. Крім того, велика частина сербського експорту орієнтована на Захід, тому її можуть задушити санкціями.
Військовий експерт Олександр Перенджиев вбачає у провокаціях спробу втягнути Белград в Північноатлантичний альянс.
«Вучич чітко заявив, що в НАТО вступати не буде. І ось це якась помста і Вучичу, та Сербії. Раз не хочете вступати в НАТО, отримаєте і розпишіться», — сказав Перенджиев.
На його думку, Росія може прийняти військові заходи для захисту Сербії лише за умови, що вона стане повноправним членом ОДКБ.
Косовський криза — дітище Горбачова
Говорячи про сьогоднішню кризу, варто, звичайно, згадати передісторію. Безпека сербів і православних на Балканах завжди перебувала в прямо пропорційній залежності від потужності Росії. Своєю незалежністю балканські країни зобов’язані Російської імперії, яка відвоювала їм суверенітет в ході 12 російсько-турецьких воєн. Коріння сьогоднішнього кризи сходять до правління Михайла Горбачова. Розваливши СРСР, він відкрив шлях до розвалу Югославії.
Послідовник Горбачова у справі руйнування вже Російської Федерації Борис Єльцин намагався створити видимість того, що росіяни все ще підтримують братів-сербів. Коли 24 березня 1999 року НАТО приступив до бомбардувань Белграда, який летів у США голова уряду Євген Примаков в знак протесту розвернув літак над Атлантикою. Влітку того ж року відбувся марш-кидок батальйону ВДВ, встановив контроль над аеропортом Пріштіни. Але політичні кроки Єльцина звели нанівець тактичну перемогу російської армії. Держсекретар США Мадлен Олбрайт потім напише: «Все закінчилося тим, що президент Єльцин зателефонував Клінтону і запропонував сховатися удвох на “кораблі, підводному човні або якому-небудь острові, де ніхто нам не завадить”, щоб спокійно вирішити проблему».
Після стратегічного провалу на Балканах дуже складно змінити ситуацію в регіоні. Але не неможливо. Сирійський досвід довів, що Росія може повернутися в свої старі сфери впливу. Але для цього потрібно бажання не тільки Москви, але і приймаючої сторони. Президент Сербії намагається всидіти одразу на двох стільцях, натякає на визнання Косово і віддає пріоритет ЄС. Потрібно з допомогою армії вписуватися за такого президента — велике питання. Інша справа — громадянин Росії Краснощеков, але його косовська поліція вже відпустила.