Столиця Шотландії, Единбург, привітно зустріла нас весняним сонцем — тут почалася наша велика експедиція по країні кілтів, кланів, замків і портів.
Автора: Satorifoto.
Першу частину маршруту ми присвятили сера Вальтера Скотта, провівши ціле дослідження тих місць, де він творив свої чудові романи, так полюбилися в Росії. Однак, як з’ясувалося пізніше, шотландці на перше місце ставлять все-таки Бернса, хоча і поважають працю сера Вальтера.
Чому ми вирішили «простежити» за Вальтером Скоттом? Відповідь досить проста: письменник шалено любив Шотландію, її природу, фольклор. Подорожуючи слідом за ним, ми крок за кроком дізнавалися цікаві факти про Шотландії і зустрічалися з новими людьми — персонажами, немов зійшли зі сторінок книг сера Вальтерра Скотта…

Едінбург
А почалося все, звичайно, з Лондона! Теж всього один вечір, щоб подивитися місто — і на ранок переліт в Едінбург.
Страна, воспетая Бёрнсом
В Единбурзі можна спостерігати надзвичайну суміш середньовічної архітектури, з кварталами вікторіанських епох, а іноді і з домішкою неокласики. Новий місто спланований дуже суворо, в дусі шотландців: прямі лінії ріжуть місто, чергуються вулиці з одностороннім рухом.
Страна, воспетая Бёрнсом
Цікаво, що у 18 столітті первісний план забудови, придуманий молодим 26-річним Джеймсом Крейгом містив у собі також істотне число діагональних ліній. Так, Едінбург з висоти виглядав би як прапор Британії. Але від плану відмовилися на користь простоти.
Страна, воспетая Бёрнсом
З життям і творчістю Вальтера Скотта Единбург пов’язаний дуже тісно: тут письменник народився, тут же отримав освіту. Вальтеру Скотту спорудили високий монумент в готичному стилі, що підноситься над стрілою Единбургом, його творчості присвячені галереї в національному музеї. З монумента відкривається чудова панорама на все місто.
Місто дуже красивий і з точки зору фотографа: є кілька чудових видових точок, з яких відкривається панорама на місто. Одна з них — Calton Hill, вона на фотографії. Видно вдалині замок Единбурга, і шпиль (гострий, праворуч від вежі з годинником) монумента Вальтеру Скотту. На монумент ми теж забирались — і це того варто!
Страна, воспетая Бёрнсом
А на цій фотографії вже більш компактно видно монумент і замок. Чудове місце для вечірніх зйомок міста! На заголовній фотографії — замок Единбурга днем. Це, напевно, найбільший замок в Шотландії. Звичайно, на його відвідування варто витратити практично півдня — з її стін відкривається панорама на іграшкове місто вдалині, аж до моря:
Страна, воспетая Бёрнсом
Якщо продертися крізь кущі повз пам’ятника Адміралу Нельсону на Кальтон Хілл, можна побачити такий ракурс. Дороги в Единбурзі, як і в багатьох містах Європи, розвантажують, перемежовуючи однобічний рух в різні боки поперемінно. Тому з незвички можна заплутатися…
Страна, воспетая Бёрнсом
Страна, воспетая Бёрнсом
Страна, воспетая Бёрнсом
Нагадує що-небудь? Так, шотландці з якоюсь метою намагалися скопіювати афінське твір архітектури, але далеко не пішли… Це теж Кальтон Хілл. Люди дуже люблять приходити сюди на заході. Тут дуже спокійно, сидіти на початку літа на мармурових плитах, зігрітих сонечком, і спостерігати, як за класичною готикою міста сідає північне сонце.
Страна, воспетая Бёрнсом
А ще одне дивовижне місце, яке обов’язково варто побачити фотографу — міст Forth Rail Bridge. Правда, ми заїхали сюди вже по дорозі на Північ, після того, як побували в гостях у Вальтера Скотта. Але так як шотландці постійно застряють в пробках на автомобільному мосту неподалік, про нього варто розповісти в тій же зв’язці про Едінбург.
Страна, воспетая Бёрнсом
Зліва — не Сан-Франциско, а міст у Квинсферри:
Страна, воспетая Бёрнсом
Чудово тут на заході. А ще можна фотографувати мости з іншого боку протоки — з боку Квинсферри — там красиве узбережжі з якорями, плиткою, камінням, що йдуть в море. Але ми вже не встигли на іншу сторону — шотландці люблять жити за містом, і часто виїжджають по цьому мосту в свої будинки.
Страна, воспетая Бёрнсом
Едінбург, безсумнівно, заслуговує на більше, ніж добу — але ми на наступний день вже мчали по сільській дорозі до «Кордонів Шотландії», до берегів річки Твід. Знайомитися з сером Вальтером!
Страна, воспетая Бёрнсом
Абботсфорд
На наступний день вже мчали по сільській дорозі до «Кордонів Шотландії», до берегів річки Твід. Наша мета — Ебботсфорд, резиденція сера Вальтера Скотта, в яку він вклав немало сил. Ми домовилися з Джейсоном, керуючим резиденції, щоб він показав нам будинок. Ебботсфорд до нашого приїзду був на серйозної реконструкції. Виявляється, будинок раніше належав сімейству Скотів, але вони змушені були відмовитися від володіння, тимчасово передавши маєток державі.
По дорозі ми зробили невеликий гак і вторглися до Англії, зараз межа між Шотландією і Англією — невисокий кам’яний паркан, та й то місцями. Так що англійський дух відчувається тільки по відношенню людей до туристів і з розвівається білим прапорів, перекресленим червоним хрестом.
Страна, воспетая Бёрнсом
Вдома і в Англії, і в Шотландії дуже схожі! Хотіли б у такому жити і кожен день доглядати за садком?
Страна, воспетая Бёрнсом
На scottish borders — справжня «тосканська пастораль»! Пагорби, поля, будиночки. Тут дуже тихо і красиво.
Страна, воспетая Бёрнсом
Зовні резиденція виглядає незвично: це суміш класичного шотландського заміського будинку і замку: з боків з любов’ю прироблені акуратні башточки, а барельєфи і колони в саду завершують картину. Навіть за зовнішнім виглядом будинку можна зрозуміти, що Вальтер Скотт доклав свою руку до проекту.
Страна, воспетая Бёрнсом
Джейсон повідав нам з вогником в очах про глобальні плани по реконструкції, запрошуючи в будинок письменника. По білосніжній гвинтових сходах ми піднімаємося нагору, до зали. На стінах – величезна кількість зброї та трофеїв, столи і стільці покриті білими простирадлами, наче в будинку, який давно покинув господар. По скрипучим мостинам ми проходимо в кабінет письменника. У двоярусного бібліотеці з десятком тисяч книг дійсно хочеться творити, працювати вдень і вночі.
Страна, воспетая Бёрнсом
Я читав у Скотта трохи, наприклад, Айвенго. Одне з перших видань:
Страна, воспетая Бёрнсом
Ми прощаємося і тримаємо наш шлях далі по слідах письменника, до вигинів річки Твід. Пейзаж околиць — справжня сільська пастораль, пагорби і ферми. Скотт любив ходити до руїн і руїн, до старцям-пастухам у вежі Смаилхолм, сидіти на лавці над «підковою» річки Твід.
А на наступний день нас чекала дорога на Північ по дорозі замків. Біля міста Бамбурга знаходиться дивовижне місце — Святий острів, Holy island. Це шотландський «Мон Сен Мішель», якщо бути точним — грубий його скетч: бастіон, піднімається прямо з моря.
У прилив дорогу до замку повністю накриває вода, а в відлив туристів водять на кілометри, немов імпровізованих Моїсеєв, за коричневого мокрому піску під стіни замку. Втім, на машині можна також дістатися до замку за хорошою, але часом затапливаемой дорозі в повний місяць. Легко уявити, як шотландці перекидалися лютими поглядами з англійським замком Бамбурга, розташованим далеко на іншій стороні невеликого фіорду.
Страна, воспетая Бёрнсом
А ось і Бамбурга! З англійським прапором над замком:
Страна, воспетая Бёрнсом
По дорозі — дивовижна скеля Bass Rock, поруч з замком Tantallon!
Страна, воспетая Бёрнсом
Скеля і замок, точніше, те, що від нього залишилося…
Страна, воспетая Бёрнсом
До речі, у Шотландії є проблема для фотографів: замки закриваються в певний час — просто скрізь закривають перед тобою ворота ввечері.
Страна, воспетая Бёрнсом
Чудове місце. Без парасольки не обійтися. Прибережна дорога замків дуже красива, і ми трохи відволіклися від теми життя сера Скотта, занурившись у споглядання шотландський історій наяву.
Страна, воспетая Бёрнсом
Скотт народився і виховувався в непростий час (та простих часів в Шотландії ніколи й не бувало). На початку 18 століття в країні відбулися істотні зміни: основні політичні сили знову перекочували в Лондон з Единбурга, а жорстко придушено повстання Якобитов мали очевидні наслідки для Шотландії, знову опинилася практично «в окупації». І до нинішніх днів це дуже болюче питання — адже в 2014 році запланований референдум щодо відокремлення Шотландії від Великобританії. Пам’ятаю, в одному з шотландських пабів ми довго сперечалися з добродушними, але дуже строгими шотландцями із старшого покоління, заглянувшими у весільний день в улюблений заклад. Ті доводили, що манірні англійці навіть не зрівняються з гостинності і привітності з їх братом. Войовничий вигляд сивого здорованя в спідниці змушував задуматися про те, що шотландцям просто стає нудно, якщо не відбувається змін і пригод. Але хоча б гучні суперечки біля барних стійок за келихом чорного терпкого еля дозволяють зменшити запал.
Зараз же по всій Шотландії досить мирно. Ми їдемо на Північ, в Троссакс, все ближче до Високогір’я — місць, оспіваним в книгах Вальтера Скотта.
Страна, воспетая Бёрнсом