У мене один вихідний в тиждень. Живу в передмісті. Природно, влітку — город. Восени закрутки на зиму. Якби не город, то вся моя зарплата б і йшла на їжу. А так — дістанеш баночку огірочків взимку, помідори, піджарку овочеву…
Раз у два роки в город заводжу перегній. Минулої осені вивантажили перегній прямо на вулиці. Я вечорами по кілька тачок перевозив. Але настав вихідний. Вирішив, що пора б за цей день все перенести в город.
Сусіди обурювалися, та й самому було не дуже зручно.
Почав працювати рано вранці. Але все ж мені не 20 і навіть не 40 років. До обіду навіть половину купи не перевіз. Самому вже погано від спеки — поплив. Так я і гепнувся на асфальт. Сиджу, а у самого все танцює перед очима. Підійшли двоє хлопців. Довели до тіні. Принесли з магазину пляшку холодної води. П’ю — приходжу в себе. А поки я відпочивав, ці хлопці перевезли весь гній на город.
Мені незручно. Все ж я не панночка, щоб за мною доглядати так. Хоча вік дає, зараза, про себе знати. Допомогли мені до хати дійти. Я віддячив їх закрутками — в пакет поклав консервацію. Хлопці мене подякували і пішли.
А ввечері зайшов сусід в гості. І почав розпитувати про них – що і як… Я розповів, що допомогли мені. Віддячив їх. Сусід же почав розповідати, що один з цих хлопців кримінальник і тільки з в’язниці за УДЗ повернувся. Почав на них наговорювати — нібито не просто так допомогли мені. Не знаю, нічого не пропало. Нічого не просили. Просто прийшли й допомогли. У них же теж свої справи були — але без зайвих слів допомогли старому.
Легко на людину поставити хрест. І важко не помічати хороших вчинків.
Автор: d###############@mail.ru

Джерело: http://zenit2.com.ua/