КОЗЛОВ (Ігнатьєв Олександр Олексійович (1818-1884) «Подвиг рядового 77-го Тенгінского піхотного полку Архипа Осипова 22 березня 1840 року». Друга половина XIX століття.
Полотно, олія. 107 x 139 див.
Центральний військово-історичний музей артилерії, інженерних військ і військ зв’язку, Санкт-Петербург.
Архип Осипович Осипов походив з кріпаків поміщика графа Стратонского Київської губернії, Липовецького повіту, с. Кам’янки (з 1987 року – окремий мікрорайон міста Липовець Вінницької області).
21 грудня 1820 року був прийнятий на військову службу рекрутом і 5 квітня 1821 року зарахований в піхотний Кримський полк (створений в 1803 р., не плутати з Кримським полком князя Олександра Михайловича, сформованим у 1856 р.).
На другому році служби Осипов здійснив втечу, за що був покараний по суду шпіцрутенами через 1000 чоловік один раз, але подальшою службою встиг загладити провину молодих років. У 1840 році він вже мав нашивку на рукав та срібні медалі за перську та турецьку війни. У перську війну Осипов був учасником у багатьох справах, в тому числі при взятті Сардар-Абада. В турецьку війну, серед інших битв, взяв участь у штурмі Карса. За свідченням товаришів по службі, Осипов був бравий солдат, 38 років, високий на зріст, з довгастим обличчям, обрамленим темно-русявим волоссям і з сірими очима.
Полк був розформований у 1834 р., 1-ий батальйон, де служив Осипов, вступив в Тенгінська піхотний полк. Архип Осипович був зарахований в 9-ю мушкетерську роту. Тенгінська полк перевели на Кубань для кордонної служби. Там Осипов неодноразово брав участь у сутичках з горцями.
На картині Олександра Козлова зображено зміцнення Михайлівське.
На початку 1840 року повстали раніше спокійні горяни чорноморського узбережжя Кавказу. Невдоволення було викликане будівництвом російськими укріплень Чорноморської берегової лінії, а також голодом через неврожай 1839 року і руйнування традиційних промислів. 19 лютого горяни захопили недобудований редут Лазарєва, 13 березня – зміцнення Вельяминовское, а 29 березня вивідач доніс про намір атакувати зміцнення Михайлівське, де перебували 480 осіб Тенгінского піхотного полку під командою штабс-капітана Ліко. Гарнізон підтвердив раніше дану обіцянку живими не здаватися і, в крайньому випадку, підірвати пороховий льох. Добровольцем для цього зголосився рядовий Архип Осипов, який зобов’язався підірвати льох, як тільки ворог почне збивати замки з дверей.
З вечора 30 березня кожну північ гарнізон виходив на стіни, а Архипа Осипова з гнотом замикали в погребі. Горяни атакували рано вранці 3 квітня (22 березня ст. ст.). Сили були не рівні – п’ятсот солдатів гарнізону проти одинадцяти тисяч кінних і піших горян. До 10 ранку захисники були перебиті, і горяни почали збивати замки з льоху. Пролунав вибух, і зміцнення злетіло у повітря разом з нападниками.
Архип Осипов вперше в історії Російської армії був навічно зарахований у списки полку.
У наказі №79 військового міністра А. В. Чернишова значиться:
«Прирікаючи себе на таку славну смерть, він просив тільки товаришів пам’ятати його справа, якщо хто-небудь з них залишиться в живих. Це бажання Осипова виповнилося. Кілька людей хоробрих його товаришів, уцілілих серед загального руйнування і знищення, зберегли його заповіт і вірно його передали. Государ Імператор вшанував заслуги доблесних захисників Михайлівського зміцнення. Для увічнення ж пам’яті про достохвальном подвиг рядового Архипа Осипова… Його Імператорська Величність милостиво зволив наказати зберегти назавжди його ім’я в списках I гренадерської роти Тенгінского полку, вважаючи його першим рядовим, і на всіх перекличках при попиті цього імені першого за ним пересічному відповідати: “Загинув на славу російської зброї в Михайлівському зміцненні”».