Прийшов на роботу хлопець влаштовуватися, запрошую в кабінет. Такий непоказний хлопчина, років вісімнадцять на вигляд. -Візьміть попрацювати на два-три місяці, в армію скоро йти, хочу трохи підзаробити, батькам допомогти, один у сім’ї. -А що ти вмієш? -Я поки мало що вмію, але я швидко навчуся. -Навіть не знаю, нам потрібні фахівці. -Я буду добре копати, возити, скажіть що робити. У нас якраз розпочиналося будівництво невеликого котеджу в передмісті. Екскаватор тільки рити котлован закінчив.Допрацьовувати вручну потрібно. Подумав я і вирішив, а візьму хлопця нехай спробує, попрацює, може і вийде. -Тебе як звуть то? -Саня я, Александров. -Гаразд Саня, приходь завтра, визначу тебе в бригаду, будеш будувати будинок. -Спасибі вам величезне. Навіть не припускав який же тямущий хлопчина виявиться. З перших днів він буквально носився по будівельному майданчику, копав, возив, носив, робив все, що йому говорили. Після роботи чоловіки по чарочці, а Саня робу акуратненько повісить, помоется і бігом додому. Пройшов місяць. Хлопець уже прижився в бригаді, став креслення поглядати, питання задавати, з бригадиром радитися. Бугор задоволений підлеглим, часто питання задавав: «Де ж ви такого хлопця відшукали». Десь місяці через три прибіг Саня рано вранці на будівельний майданчик, і махає папірцем: «мені прийшла Повістка в армію йду». Так не хотілося Саню відпускати, своїм він став за ці дні. Розрахувалися з ним як годиться, навіть видали премію за відмінну роботу, всього близько 90 тисяч заробив. І собі на подарунки і батькам допомогу.