Слова «золотуха», «золотушне» на слуху: вони згадуються в прислів’ях і художній літературі. У минулі століття вживалися частіше, зараз – рідше. А ось що означають, зрозуміти не так просто. Давайте розберемося.

Письменники XIX і XX століть часто давали своїм персонажам характеристику «золотушне». У романі Дмитра Мережковського «Воскреслі боги» читаємо: «У погріб вбіг маленька людина, золотушне, з підсліпуватими очима, як у цуцика, не зовсім прозрілого»… У в повісті Миколи Лєскова «На ножах»: «…і сестри з її п’яним чоловіком і золотушными дітьми»… У братів Стругацьких в «Град приречений»: «…маленький, худий Отто Фрижа, золотушне юнак з сильно відстовбурченими вухами»…
Які ознаки недуги мали на увазі автори, напевно, сказати неможливо, оскільки термін «золотуха» відносили до двох хвороб з схожими зовнішніми проявами – ексудативному діатезу і скрофулезу. І той, і інший припускали поява на обличчі, шиї, за вухами і в різних місцях тулуба жовтувато-глянсових коротше або лусочок, отливавших золотом. Тільки в одному випадку вони приховували мокнучу запалену шкіру, а у другому – розкриті лімфатичні вузли і слинні залози. Диатезам і ексудативному діатезу в тому числі ми присвятили окрему статтю. А тут зупинимось на золотусі як скрофулезе.
«НЕ ПОНОС, ТАК ЗОЛОТУХА»
Так у давнину говорили про малюків до року, які приносили батькам багато клопоту. Найпоширенішими були пронос і харчова алергія (діатез). Проходив один недуга, починався інший. Тепер цей вислів став крилатим і означає «не одна проблема, так інша».
ЗОЛОТУХА ЯК СКРОФУЛЕЗЕ В ІСТОРІЇ
Перша згадка про скрофулезе зустрічається в європейських джерелах XII століття, зокрема у трактаті «Прикмети святих». Причому там описана не сама хвороба, а способи її лікування – досить незвичайні – з допомогою католицьких реліквій і «покладання рук». Нібито, молочний зуб Спасителя, що зберігався до початку XII століття в абатстві Сен-Медар під Суассоном, мав чудодійною властивістю зцілювати золотушних. Туди і йшли хворі, щоб прикластися до святині. А цілителями виступали деякі монарші особи. Так, наприклад, вважалося, що французькі королі Людовик VI і його батько Пилип I володіли даром зцілення золотушних підданих. Автор трактату пише буквально наступне: «Власними очима дивився я, як хворі, які страждають на золотуху, з виразками на шиї або в інших частинах тіла, юрбами збігалися до нього і благали його, щоб він торкнувся їх рукою, а притому й осінив хресним знаменням. Я стояв біля нього, зовсім близько, і навіть захищав його від їх докучливости. Король же між тим виявляв природжене свою великодушність; залучивши хворих до себе покійної рукою, він осяяв їх хресним знаменням. Батько його, Пилип також наділений був сим славним і чудесним даром і пользовал болящих з превеликим задоволенням»… Аналогічні якості приписували і англійському королю Генріху II, святому Маркулю і іншим історичним персонажам.
В ОРЛОВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ ГОВОРИЛИ: «ВІДНІМАТИ ЗОЛОТУХУ». ЩО ОЗНАЧАЛО ЗРОБИТИ КОМУСЬ ДОГАНУ, ЗАУВАЖЕННЯ.
СКРОФУЛЕЗЕ З ТОЧКИ ЗОРУ МЕДИЦИНИ
Слово «скрофулезе» походить від латинського слова «scrofa» – кабан, вепр, дика свиня. На рило тварин цього сімейства ставало схоже обличчя хворого вже на початку недуги, оскільки слинні залози і лимфтические вузли, розташовані під щелепами і за вухами, збільшувалися в розмірах, і межа між шиєю і головою згладжувалася.
В Енциклопедичному словнику Ф. А. Брокгауза і В. А. Ефрона захворювання описано, як інфекційне та дано його медичне назва: «Золотуха (Scrophulosis) обумовлюється зараженням організму горбкуватими паличками і є, таким чином, спорідненої, точніше кажучи, клінічної різновидом бугорчатки, тобто сухот».
Пізніше сухоти назвали туберкульозом та розділили на кілька підвидів. У кожного свою назву:

  • системний червоний вовчак – неврологічне захворювання;
  • лупус – туберкульоз шкіри, різновид лишаю;
  • табес, спинна сухотка – ураження центральної нервової системи;
  • мезаденит – туберкульоз брижових лімфатичних вузлів;
  • скрофулезе – туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів.

ЯК ВИЯВИТИ ЗОЛОТУХУ (СКРОФУЛЕЗЕ)
Збудниками скрофулеза є мікобактерії Mycobacterium tuberculosis, що вражає виключно людей, і її «бичача» різновид – Mycobacterium bovis, що передається від великої рогатої худоби. Вона лідирує в статистиці недуги. Саме тому в більшості випадків захворювання діагностують на територіях, де спалахують епідемії тварин.
Скрофулезом частіше хворіють діти. Виявляється проблема при перевірці реакції Манту. На місці перке виникає велика червона папула. Симптом стає приводом для наступного тесту – мазка із зіву, який висівають у виразно середовищі.
Підозра на скрофулезе з’являється і у зв’язку з скаргами малюка на збільшення лімфатичних вузлів, їх болючість, поступово наростаючу інтоксикацію – підвищена температура, млявість, втрата апетиту.
СИМПТОМИ СКРОФУЛЕЗА
Починається все з появи щільний, злегка хворобливого вузлика, діаметром не більше 1 см в привушної, надключичной або поднижнечелюстной областях, на бічних поверхнях шиї. Освіта поступово збільшується до 2-4 см, зростається з навколишніми тканинами, стає пухким, а потім розкривається, і на його місці з’являється нориця або виразка, заповнені гноєм. Для визначення розмірів і консистенції уражених периферичних лімфатичних вузлів роблять ультразвукове дослідження.
Крім цих ознак скрофулезе супроводжують наступні:

  • блідість шкіри;
  • підвищена температура тіла до 39°С;
  • надмірне потовиділення;
  • зниження апетиту;
  • швидка стомлюваність навіть при низьких навантаженнях.

ЯК ЛІКУВАТИ ЗОЛОТУХУ
При своєчасній діагностиці і правильному лікуванні прогноз сприятливий – повне одужання. Терапія полягає у призначенні для прийому всередину протитуберкульозних препаратів, що згубно діють на збудника, і зовнішніх примочок. Допомагають припікання, кріо-, радіо – і рентгенотерапію. Досить часто заражений лімфатичний вузол або вузли цілком видаляють оперативним шляхом. В період одужання рана заростає, лімфатичні вузли зменшуються в розмірах. У цей період показано санаторно-курортне лікування.
Якщо лікування почали пізно, воно довго не приносить результатів, то не виключені ускладнення:

  • ураження очей – кератоконъюктивит, цикліт, помутніння рогівки та ін.
  • патологія слуху – гноєтеча з вуха, приглухуватість, зниження слуху та ін.
  • рубець на місці вскрывшегося лімфатичного вузла.