«Анжі» не буде виступати і в ФНЛ, де опинився після вильоту з РПЛ. Де-юре клуб поки не оголошував про банкрутство. Анжі» не пройшов процедуру ліцензування і подав апеляцію, яку та відкликав, а значить, в ФНЛ команді ні ногою. Втім, триває ліцензування клубів ПФЛ, бути може, керівники «Анжі» сподіваються нашкребти грошей на цей турнір? Поки невідомо. У другій лізі виступає махачкалінська команда «Легіон Динамо». Потрібні республіці дві команди ПФЛ? Навряд чи.
Ну, власне кажучи, все до того і йшло, сумно, але без нальоту сенсаційності.
Рука Москви
Інше в цій історії цікаво. Якраз напередодні відкликання апеляції «Анжи» в Москві заговорили про те, як хотілося б допомогти дагестанскому клубу, як це важливо і потрібно. Допомогти, зауважте, не безкоштовним радою, грошима! Президент РФС Олександр Дюков просто пообіцяв від імені своєї організації допомогу команді, заявивши, що «керівництво «Анжі» хоче зберегти клуб. Це важливо, тому що це відбувся суб’єкт нашого футболу». Олександру Валерійовичу вторив і глава РПЛ Сергій Прядкін, хоча «Анжи» до цього часу вже точно не був «суб’єктом» прем’єр-ліги. Чи про цих гучно висловлених наміри не знали керівники «Анжі», апеляцію, однак, відкликали. Що-то, виходить, не зрослося.
Ну, спасибі махачкалінської команди за мужність і терпіння, завдяки їх якостям всі учасники чемпіонату провели однакову кількість матчів. Будемо сподіватися, клуб з Дагестану ще заявить про себе.
Цікавить інше. Чому керівники нашого футболу мали намір державними силами (і неважливо, пішли б до Махачкали гроші держсектора або пов’язаних з ним тісно комерційних структур, яких, як прийнято виражатися, довелося б «нагнути», добровольців-то рік шукали – без толку!) витягувати з фінансової прірви саме «Анжі»? А пермський «Амкар», смерть якого де-юре оформили на останньому виконкомі РФС, не був «відбувся суб’єктом нашого футболу»? А «Кубань», в 2018-му році відзначила своє 90-річчя і тихо приказавшая довго жити? А екс чемпіон Росії «Аланія»? На жаль, цей скорботний перелік ганебно довгий. Хіба всі вітчизняні клуби не рівні перед РФС?
На мій погляд, вже якщо кому допомагати матеріально, то так, щоб користь всьому російському футболу була очевидна і довести. Ну, скажімо, клубам тих міст, де до чемпіонату світу були побудовані сучасні стадіони, а тепер командам не на що існувати ладу. Це «Балтика», «Ротор», «Мордовія». «Ротор» тут осібно, у Волгограді дуже люблять футбол.
Стоит ли создавать в Махачкале команду-политпроект? Спорт
Команда без вболівальників
А ось в Каспійську, де проводив домашні матчі «Анжі», на стадіоні порожньо, ніби й зовсім немає футболу. Так, були часи, коли стадіон заповнювався. Народ любив команду. Вболівальник, який приїхав на матч з високогірного аулу, подарував хавбеку Олексію Гудкову грозного орла. Таким чином висловивши подяку за переможний гол-красень, забитий півзахисником у ворота «Крил Рад». Але було це у 2000-му році. А в 2019-му магнат Сулейман Керімов каже тренеру «Анжі» Магомеду Адиеву, що допоміг би команді, якщо б знав, що це комусь в Дагестані потрібно. Але дивиться на трибуни і приходить до діаметрально протилежного висновку. Так заради кого і чого прагне керівництво вітчизняного футболу?
Стоит ли создавать в Махачкале команду-политпроект? Спорт
Проблемні клуби та регіони
Якщо клуб в Махачкалі необхідний, як якийсь політпроект, це інша історія. Але аж надто далека від власне футболу. Команди проблемних регіонів існують у ряді країн, так і у нас республіканський керівник в ході матчу в мегафон повідомляв судді, що він про нього думає. У 2007-му році в ході заворушень під час матчу чемпіонату Італії «Катанія» – «Палермо» був убитий поліцейський, Сицилія, однак. Проблема ізраїльського футболу – клуб «Бней-Сахнін» з арабського міста. Коли в Сахнін приїжджає єрусалимський «Бейтар» на матч першості країни, туди доводиться стягувати великі армійські підрозділи. Але мова все ж про приватних, хоч і проблемних, командах.
Клуб-політпроект – інша історія і хотілося б її уникнути. От як раз в ім’я нашого футболу. І дагестанського, зокрема.