Виховання

Найпростіший спосіб допомогти мамі, яка втомилася

Мої діти з памперсів зросли давно (ура-ура). Кажуть, що все важке і погане забувається, як тільки перестає повторюватися. Але з грудним дитинством важких дітей це не так. Важким був мій старший дитина. Я посивіла і облисіла, поки він не виріс до більш-менш “самостійного” віку – до 3 років. І то не обійшлося без допомоги бабусі і дідусі. Що б я робила, якби первісток був другим, взагалі не уявляю. На жаль, крім ніжностей я пам’ятаю про його ранньому дитинстві і труднощі, і тому щиро співчуваю молодим мамам, які проходять через цей етап зараз. Так, треба потерпіти, дитина підросте і стане легше. Але такі поради не допомагають мамі, коли вона в тому самому моменті.

І ось не так давно я натрапила на одну цікаву гілку коментарів на одному з форумів. Мама питала ради: як вийти з стану втоми і занепаду сил, їй ніхто не допомагає, у неї повний авітаміноз, низький рівень заліза, роздратування з найменшого приводу, старшої всього 7 років, а дитина неспокійний і проблемний, спати не дає.

Багато їй порадили набратися сил (звідки? ) і потерпіти пару років. Інші стали радити послати на всі чотири сторони чоловіка, який не допомагає (взагалі невідомо, чи є в цій історії чоловік чи ні), покликати родичів, сусідів, друзів по університету. Третя група порадила купити в аптеці комплекс вітамінів і заліза. Четверта – забити на підлогу, посуд, їжу та старшої дитини і намагатися спати, коли тільки можна, аби набратися сил. П’ята – почитати різні книжки про вигоряння і любов до себе. Були ще поради завести хобі, користуватися пральною машинкою, посудомийній, роботом-пилососом, мультиварка і пр. і було обурення: нащо народжували, раз так важко, і годі стогнати, раз народили, раніше в поле народжували.

І серед всіх порадників і співчуваючих (їх було дуже-дуже багато) з’явилася одна мама, яка просто сказала: “Де ви живете? Скажіть, я приїду і погуляю з вашими дітьми (у мене діти ровесники ваших), а ви відпочинете. Правда, я зможу тільки пару годин, але це краще, ніж 15 хвилин сну, які у вас зараз є”. Як щиглик по носі! Мами, адже це і правда найпростіше, що ми можемо зробити для кого-то, коли просять про допомогу, допомогти.

Як же ми забули про те, що ростили дітей раніше селом, родом-племенем, а не поодинці. Хто міг – наглядав за своїми і сусідськими дітьми, десь і погодують, і в будинок в негоду пустять, і чаю дадуть. . . Ще не так давно я сама росла так у звичайній радянській селі: після школи, поки батьки на роботі, ми були вдома в подружки, то там скоринку з часником поїмо, то скоринку з цукром, її мама допомагала намалювати красиві малюнки до шкільного завдання, давала сухі рукавиці замість моїх мокрих після ігор в сніжки, а на вихідних, коли подружкина мама йшла на зміну, подружка жила у нас, присмотренная і нагодована. Вдень за нами наглядали бабусі біля під’їздів, і без всяких телефонів наші батьки знали, де ми є. Наші мами, незважаючи на труднощі того часу і постійні дефіцити за все, були набагато спокійніше і щасливіше, ніж їх дочки – сучасні мами.

Після того, як та дівчина запропонувала свою допомогу, серед інших мам немов почала прокидатися родова пам’ять: одна запропонувала погуляти з дітьми в інший час, інша – сходити за продуктами, третя запропонувала допомогу – відвезти у справах на машині – раптом треба якісь справи в місті вирішувати, а немає можливості їх зробити з дітьми. Так і набралася ціла село помічниць. І ні одна з цих дівчат, мам, які пройшли той же шлях і знають кожен камінь на цій дорозі, ні слова осуду не сказала на адресу чоловіка та інших родичів тієї жінки, яка просила ради. Можеш допомогти – допоможи, без осуду, без самоутверждений за рахунок тих, хто допомогти не може.

До сліз була розчулена добротою наших дівчат, наших молодих мам. І, якщо чесно, без тієї першої з них, хто простягнув справжню руку допомоги, я й сама навіть не подумала про це – встати і допомогти реальною допомогою. Адже жили всі в одному місці, це була група одного міста. Мої діти виросли, у мене був вихідний. Так, були справи, але вони не були важливіші посмішки і відпочинку однієї мами. Принаймні сьогодні.